Лікарня імені Руднєва була створена більше ста років тому волею всього однієї людини, що було унікальною подією як для того часу, так і зараз. Силами сформованого колективу тут вперше в Катеринославській губернії почали рятувати не тільки дорослі, а й дитячі життя.

За століття історії ще дуже багато всього тут сталося вперше. Тут відкрився перший неонатальний стаціонар для лікування дітей перших днів життя, перше відділення реанімації, де рятували тих, кого ще вчора здавалося врятувати неможливо. Тут був створений складний хірургічний центр, який своєю роботою зміг домогтися нульової смертності, дітей з вадами розвитку, які вимагають оперативного лікування, відкрито та працює єдине відділення виходжування передчасно народжених дітей, відділення подальшої реабілітації та центр раннього втручання.

З цих стін вийшли в світ сотні тисяч врятованих життів. Нічого з цього ніколи б не сталося, якби з кожним днем ​​не зростала кількість тих, хто самовіддано працював над цим.

13 травня 1913 року на проспекті Пушкінському почала роботу нова спеціалізована дитяча лікарня Катеринослава.

Видатні діячі

Іван Алексєєнко, Олександр Кучеренко, Михайло Руднєв, Іван Троїцький, Михайло Голомб, Тамара Богомаз, Агафія Христич, Валентина Тіщенко, Ігор Македонський

Родина Алексєєнків та їх діяльність

Історія Центру матері та дитини ім. М.Ф. Руднєва починається в 40-і роки XIX століття, з переїздом сім'ї купця Мартина Олексійовича Алексєєнко до Катеринослава.

На центральному проспекті міста він відкрив магазин залізної торгівлі і швидко став успішним комерсантом. У 1854 році, ставши почесною і шанованою в місті людиною, купець Алексєєнко був обраний гласним в міську Думу. Але від пропозиції зайняти посаду міського голови відмовився, вирішивши, що торгова справа важливіше.

Іван Мартинович Алексєєнко
(... - 1910 рр.)

У родині Алексєєнко було два сина. Старший Іван продовжив торговe справу батька, а молодший Михайло досяг висот як в науці, так і на державних посадах.

Іван Мартинович Алексєєнко став успішним комерсантом, купцем першої гільдії і одним з найбагатших людей в Катеринославі. Починаючи з 1893 року старший Алексєєнко чотири рази був обраний гласним міської Думи. Майже двадцять років він був «батьком» міста. Засідання Думи відвідував старанно, виступав рідко, але коли говорив, до його пропозицій прислухалися.

На згадку про батька та мати, Ганну Яківну, Іван Мартинович побудував приміщення богадільні по вулиці Короткій, 22 (зараз вулиця Надії Алексєєнко) для жінок похилого віку на 30 осіб і утримував її за свій рахунок. Розпоряджалася богадільнею дружина Івана Мартиновича, Надія Іванівна, в честь якої в 1913 році вулиця Коротка була перейменована на Надеждинську.

Своїх дітей у Івана Мартиновича не було, у зв'язку з чим він вносив великі пожертви на розвиток і утримання міської жіночої гімназії і комерційного училища, членом Опікунської ради яких він перебував багато років,

Ніна Іванівна Алексєєнко

Помер Іван Мартинович Алексєєнко 15 червня 1910 року. Як видатний діяч, був похований на території Троїцької церкви, старостою якої був багато років. Однак до наших днів могила не зберіглася - в радянські часи її зруйнували.

Весь свій чималий стан Іван Мартинович залишив дружині Надії Іванівні з умовою, що вона виділить кошти на створення великого громадського комплексу (необхідні для цього кошти він розрахував в заповіті). Виконуючи волю покійного, в 1911 році вдова передала міській владі земельні ділянки по Пушкінському проспекту і найбільше в історії міста пожертвування – шістсот п'ятдесят тисяч карбованців. Із загальної суми сімдесят тисяч призначалися на будівництво будівлі дитячої лікарні, а чотириста тисяч на її подальше утримання. Решту грошей йшли на будівництво та утримання амбулаторії імені Івана Алексєєнко та богадільні імені Марата й Ганни Алексєєнко.

20 листопада 1911 імператор Микола II, за клопотанням місцевої міської Думи, присвоїв вдові купця Алексєєнко Надії Іванівні звання почесної громадянки Катеринослава за благодійні справи.

Місто взяло гроші з вдячністю, та вже в 1911 р запозичило з заповіданого капіталу частину коштів на свої «невідкладні потреби», і над грошима нависла загроза розграбування. Знадобилося втручання брата покійного, Михайла Мартиновича, який пригрозив анулювати заповіт через суд.

На той час Михайло Мартинович Алексєєнко був депутатом і головою бюджетної комісії Державної Думи, тому міська влада загрозу його проігнорувати ніяк не могла (тим більше, що нерідко зверталася до нього за допомогою у вирішенні найрізноманітніших проблем в столичних інстанціях).

Михайло Мартинович Алексєєнко
(1847-1917 рр.)

Михайло Мартинович Алексєєнко був юрист за освітою. Після закінчення в 1864 році із золотою медаллю Катеринославської гімназії, навчався в Харківському університеті. Вивчав також фінансову та кредитну справу в університетах Німеччини, Австрії та Франції.

З 1890 по 1897 рр. був ректором Харківського університету. Потім працював при міністерстві фінансів, був членом Державної Думи. Михайло Алексєєнко був одним з провідних фахівців у сфері державних фінансів, цікавився також земельними питаннями, досліджував і аналізував праці провідних економістів того часу. Автор ряду книг з питань фінансів і кредиту.

У 1907 та 1912 роках обирався депутатом в Державну Думу від Катеринославської губернії, де очолював думську бюджетну комісію.

Працюючи від міста і губернії, багато зробив для рідного міста, енергійно захищав його інтереси. Багато міських клопотаннь були підтримані або вирішені тільки завдяки Михайлу Мартиновичу. Серед них будівництво другої залізниці та залізничного мосту через Дніпро (Мерефо-Херсонського), перетворення Вищого гірничого училища в інститут, заснування землемірного училища і т.д.

Місто оцінило діяльність Михайла Мартиновича Алексєєнко по заслугах, відзначивши його званням Почесного громадянина міста в 1914 році.

Помер Михайло Мартинович в 1917 році та був похований на міському кладовищі (нині футбольний стадіон «Дніпро-Арена»).

Після вирішення з містом питання про пожертвування І.М. Алексєєнко почався процес будівництва лікарні. Проект будівлі був розроблений відомим міським архітектором Дмитром Степановичем Скоробогатовим, який був одним з найбільш затребуваних архітекторів Катеринослава. Будинки, спроектовані Скоробогатовим, стали символом процвітання Катеринослава на рубежі XIX-XX століть.

Будівництво лікарні та перші роки роботи

Проект лікарні був розроблений та 20 лютого 1912 р. почалось будівництво. До весни 1913 р. двоповерховий будинок зі світлої силікатної цегли з елементами класицизму було закінчено. У своєму первозданному вигляді будівля лікарні збереглася й сьогодні, у ній містяться адміністративні підрозділи медичного центру.

Олександр Олександрович
Кучеренко
(1877-1945 рр.)

У день відкриття лікарня отримала назву «Міської безкоштовної дитячої лікарні ім. І.М. Алексєєнко».

З дня заснування і до 1941 р. головним лікарем тут працював відомий в місті дитячий лікар Олександр Олександрович Кучеренко.

На протязі двох років він підвищував лікарську майстерність в Берліні та закупав за дорученням М.М. Алексєєнко найсучасніше обладнання для лікарні, тож він, як ніхто інший, мав моральне і професійне право на цю посаду.

У 1913 р. в лікарні були три відділення на 50 ліжок, працювало три лікаря і 15 медсестер. Це була одна з найбільших лікувальних установ тодішнього Катеринослава. Лікування та утримання хворих було для пацієнтів безкоштовним, за рахунок пожертвуваних І.М. Алексєєнко засобів.

На повноцінну роботу нової лікарні було відпущено всього півтора роки. Восени 1914 року з дозволу Надії Іванівни Алексєєнко вона була перетворена в госпіталь №1 Всеросійського Союзу міст. Дитяча лікарня при цьому була переведена в розташовану поряд будівлю міського початкового училища. 

В роки громадянської війни і госпіталь, і лікарня продовжували працювати, У 1919 р. вони навіть були визначені як базові для медичного факультету місцевого університету, але незабаром були закриті.

Лікарня повністю відновила свою повноцінну роботу тільки в 1925 році, а незабаром вона увійшла до складу державного інституту Охорони матері та дитини (ОХМАТДИТа), ставши його базовою лікарнею в Дніпропетровську. 

Відновлення лікарні професором Руднєвим

Налагоджував роботу лікарні в нових умовах відомий на той час лікар, професор медицини Михайло Федорович Руднєв.

Михайло Федорович Руднєв
(1874-1930 рр.)

Почавши практично з нуля (занедбані корпуси не охоронялися, і все, що можна було вкрасти з них, було вкрадено), Руднєв зумів за лічені роки перетворити лікарню в поважний науковий, лікувальний і профілактичний заклад.

Михайло Федорович Руднєв народився в 1874 році в Києві в сім'ї вчителя. Середню освіту здобув в 7-й класичній гімназії в Санкт-Петербурзі. Михайло Федорович закінчив Імператорську військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі в 1898 році з відзнакою. Багато з його викладачів були корифеями медицини: Бехтерєв (Психіатрія), Боткін (бактеріологія), Бистров (дитячі хвороби), Пастернацький (Внутрішні хвороби), Павлов (фізіологія), академік Пашутін (загальна патологія, начальник академії), Суботін (Хірургія), Турнер (Десмургія і механургія), Чистовіч (Внутрішні хвороби) і ін.

Він добре просувався по службі - старший асистент кафедри педіатрії та дитячої клініки проф. А.Н. Шкаріна, приват-доцент (старший викладач) в 1919 році, з І920 року - виконуючий обов'язки завідувача дитячою клінікою Військово-медичної академії, але на конкурс на завідування кафедрою не подав, поступився дорогою М.С. Маслову. З ним працював з 1921 по 1924 рік.

У 1924 році сім'я Михайла Федоровича Руднєва в зв'язку з погіршенням його здоров'я переїхала до Катеринослава, де він очолив кафедру педіатрії при Медичному інституті. У той час в місті була лише одна дитяча лікарня, яка довго залишалася єдиною і для Донбасу, Запорізької та частково Херсонської та Миколаївської областей.

З ініціативи Михайла Федоровича було організовано перше відділення для дітей грудного віку, біохімічну лабораторію, молочну кухню. Він брав участь у створенні Дніпропетровського інституту охорони материнства і дитинства, Дніпропетровського товариства дитячих лікарів.

У 1970 році, за рішенням Міністерства охорони здоров'я УРСР, лікарні було присвоєно назву «імені професора Михайла Федоровича Руднєва»

Розбудова лікарні

Під час Великої вітчізняної війни лікарня була пошкоджена під час боїв, але роботу не припинила. Більше 40 днів дітей лікували в бомбосховищі. З початком німецької окупації в лікарняних корпусах розмістилися залізнична лікарня, військовий госпіталь і дитяча лікарня на 50 місць.

Після звільнення міста лікарню повернули за належністю далеко не відразу, до 1946 р. найбільший з її корпусів був зайнятий дирекцією Сталінської залізниці.

З 1957 року лікарня ОХМАТДИТу була додана в число міських дитячих лікарень з присвоєнням номеру три і збереженням в назві імені М.Ф. Руднєва. А ось її первісну назву за радянських часів намагалися не згадувати, тим більше постаралися забути той факт, що лікарня була, так і є донині найбільшим пам'ятником благодійництва та громадської ініціативи в історії міста Дніпра.

З 1933 року лікарня стала консультативно-методичним центром в області, базою для підвищення кваліфікації лікарів і патронажних сестер, інспекторів ОХМАТДИТу. Тут вперше введено дільничний принцип амбулаторного обслуговування дитячого населення.

Конишева Надія Григорівна
завідуюча педіатричним
відділенням

Створення кабінетів кишкових інфекцій в 1955 році, вдосконалення лікування і діагностики гострих кишкових інфекцій, поліпшення санітарно-роз'яснювальної роботи серед населення щодо профілактики цих захворювань, сприяли зниженню захворюваності гострою дизентерією, сальмонельозом та ліквідації хронічної дизентерії серед дітей району.

З моменту організації кабінетів, визначилися їх форми і методи роботи, які були спрямовані на надання консультативно-методичної допомоги дільничному медперсоналу і персоналу дитячих установ з виявлення, ранньої діагностики, лікування та профілактики інфекційних захворювань і своєчасному проведенню протиепідемічних заходів, а також планування та аналізу проведення профілактичних щеплень.

Першими завідувачами педіатричних відділень були: Іллінська Людмила Іллівна, Конишева Надія Григорівна. З 1960 року в селищі Шевченко - Мар'янівська Іда Юхимівна, а з 1967 року в селищі Мирний - Копелєва Емілія Аркадіївна. Надалі завідувачами педіатричних відділень працювали: Гапоненко Світлана Григорівна, Гайченко Ада Миколаївна, Клименко Валентина Іванівна, Соломатіна Валентина Дмитрівна, Токун Ірина Олександрівна.

У 1975 році в лікарні було 8 відділень на 290 ліжок: хірургічне - 120 ліжок, ортопедо-травматологічне - 40, соматичних - 100, з них грудних - 40, інфекційних - 30. Штат лікарні складав 608 осіб, з них лікарських посад - 114.

Логвіненко Лідія Вікторівна
к.м.н., завідуюча інфекційно-
боксовим відділенням

З 1980 року в базовій поліклініці завідувачами педіатричних відділень працюють лікарі першої кваліфікаційної категорії: Левченко Лідія Леонтіївна і Герасименко Олександра Василівна, які приділяють велику увагу антенатальній профілактиці, якості спостереження за дітьми першого року життя, профілактиці та лікуванню фонових захворювань у дітей, правильному раціональному вигодовуванню, оздоровленню.

Завідуючої інфекційно-боксовим відділенням була кандидат медичних наук Логвіненко Лідія Вікторівна.

З метою здійснення комплексу заходів постійно нарощувалася потужність ліжкового фонду стаціонару. З березня 1981 року відкриваються нові відділення - обласне гематологічне - на 60 ліжок, міське алергологічне - на 70 ліжок, міське гастроентерологічне - на 60 ліжок, та міське психіатричне на 50 ліжок.

Першими організаторами обласного гематологічного відділення були - лікар вищої категорії Білопольський Давид Зіновійович, алергології - Щедріна Наталія Сергіївна, гастроентерології - лікар вищої категорії Оболонська Олена Георгіївна, міського психіатричного відділення - лікар першої категорії Шевченко Алла Романівна.

Хірургічна служба була організована в лікарні з 1913 року, відділення було розраховане на 30 ліжок, завідував А.А. Мурзін. Важливою віхою в історії хірургії був 1929 рік, коли відділення стало базою ОХМАТДИТу.

До 1971 року доцентом кафедри дитячої хірургії була В.Б. Ізвекова. Ліжковий фонд розширюється за рахунок відкриття гнійного відділення на 20 ліжок і ортопедичного до 50 ліжок і до 1958 року було багатопрофільним відділенням.

Портной Володимир Марковіч
к.м.н., завідувач хірургічним
відділенням

На посаду завідуючої кафедрою дитячої хірургії обирається професор Агафія Дмитрівна Христич, розширюється діапазон оперативних втручань при вадах розвитку органів черевної порожнини, успішно проводяться операції при діафрагмальних грижах, хворобі Гіршпрунга, аноректальних вадах розвитку, проводяться пластичні операції. З 1969 р. функціонує ургентне хірургічне відділення, яке очолює Мойсей Самойлович Гельберг.

Для надання медичної допомоги новонародженим дітям міста й області з листопада 1986 року відкрито планова хірургія на 60 ліжок з яких на 15 ліжок хірургія для новонароджених, завідував к.м.н Портной Володимир Марковіч. Високими досягненнями відділення в повній мірі забов’язані самовідданій праці хірургам Самоварова Л.С., Мінакова С.А., Вічікова К.Е., Білогуба А.В., операційних сестер Плахтієва Н.В., Португалова Н.В., Воробйова В.С. і багато інших. 

З 1995 по 1999 рік працював завідуючим відділення Македонський Ігор Олександрович (зараз доктор медичних наук, професор, головний лікар), після переведення його на посаду головного лікаря лікарні очолювали відділення Лібусь Володимир Леонідович, Самоварів Леонід Степанович, Гладкий Андрій Петрович, з 2007 року – Яременко Юрій Олексійович.

Педіатричну службу очолювала кандидат медичних наук - Норкіна Софія Олександрівна, відмінник охорони здоров’я 1969 року; Сапа Віра Денисівна - завідувач соматичним відділенням №7, кандидат медичних наук; грудним відділенням - завідуюча Сердюк Раїса Олексіївна, лікар вищої категорії, яка з 1999 працювала заступником головного лікаря по медичній частині

Норкіна Софія Олександрівна
к.м.н., завідуюча соматичним
відділенням №6

У лікарні починаючи з 1960 року розвивається анестезіологічна служба. Керує питаннями знеболювання - асистент кафедри хірургії дитячого віку, кандидат медичних наук І.В. Добровольскій. З 1966 року - Варун Євген Прокопович. З 1987 року очолює анестезиологическую службу Новак Людмила Зіновіївна, потім Рябчий Борис Петрович, кандидат медичних наук Власов Олексій Олександрович, Сосніна Наталія Леонідівна. 

Фізіотерапевтичний кабінет був вперше створений в 1934 році і був першим та єдиним в місті. Керувала роботою - В.І. Морковська. Далі колектив очолює лікар вищої категорії - Ковальчук Лідія Андріївна.

Рентген служба була відкрита в лікарні в 1934 році., з придбанням нової апаратури, що сприяло поліпшенню діагностики багатьох захворювань у дітей. Керувала роботою рентген-відділення з 1945 року лікар вищої категорії Шатохіна Олександра Іванівна. З 1992 року - лікар-рентгенолог Акімов Валерій Миколайович, з 2006 року Третьякова Ірина Миколаївна.

Сапа Віра Денисівна
к.м.н., завідуюча соматичним
відділенням №7

Лабораторна служба була створена в 1928 році (була біохімічна, бактеріологічна та гістологічна лабораторії). Завідувала відділенням Грошелєва Галина Федорівна. З 2000 року лабораторією завідувала лікар вищої категорії - Коновал Лідія Федорівна.

Статистичний відділ з 1978 року очолює лікар вищої категорії з організації охорони здоров’я Дідунова Ірина Ігорівна, яка з 1982 року є головою профспілкової організації лікарні. Медичний статист Рудницька Віра Олександрівна працює з 1974 року по теперішній час.

У 1985 році, після відвідування начмедом лікарні Кучер Ларисою Миколаївною і лікарем Буяльським Олександром Станіславовичем відділення реанімації новонароджених в ДМЛ № 13 у Москві,  вперше на Україні організовується відділення реанімації новонароджених. Очолює відділення лікар вищої категорії - Буяльський Олександр Станіславович, який керує відділенням по теперішній час.

Великий внесок внесли в роботу відділення лікарі Мороз Сергій Володимирович, Котляр Олександр Григорович, Буряк Олександр Миколайович, Павленко Борис Анатолійович, Федотик Марина Влацлавовна, Башмаков Олексій Олександрович, Оболонський Олексій Іванович, Сурков Денис Миколайович, Волков Денис Георгійович, Капустіна Оксана Григорівна, Сілаєв Василь Вікторович.

З жовтня 1977 року було організоване відділення патології новонароджених. Очолювали це відділення: Коссе Інна Давидівна, Норкіна Софія Ісаківна, Плеханова Тетяна Миколаївна, Козлова Валентина Василівна, Мухачьов Олександр Рудольфович.

Кучер Лариса Миколаївна
заступник головного лікаря, начмед

1995 року по теперішній час відділення очолює лікар вищої категорії Бєлозьорова Вікторія Львівна. 

Величезний внесок в роботу відділення внесли лікарі - Бондаренко Микола Павлович, Федотова Ірина Борисівна, Жоголєва Світлана Юріївна, Козлова Валентина Василівна, Молокович Лілія Георгіївна, Мішина Наїра Валеріївна, Кандибур Марина Романівна, Олександрович Руфіна Йосифівна, Сандлерська Ірина Олексіївна, Токарєв Дмитро Сергійович, Дробіч Світлана Олегівна, Бігма Яна Олександрівна.

У 1975 році відкрито кабінет функціональної діагностики, де працювали лікарі Федутова Інна Михайлівна, Аршава Надія Миколаївна. В теперішній час, з 2007 року, працює кандидат біологічних наук Піддубна Олена Петрівна.

У 2002 році було створено педіатричне відділення для дітей з перинатальною патологією, що надалі було перетворене в реабілітаційне відділення.

Великий внесок в роботу реабілітаційного відділення внесли завідуюча відділенням Красовська Наталія Вікторівна, лікарі: Бондаренко Марія Юріївна, Лацинська Світлана Анатоліївна, Дупленко Наталія Валеріївна, Феськова Тамара Володимирівна, Можаєва Тетяна Олександрівна, Власюк Інна Борисівна.

Наукові досягнення

Дитяча лікарня ім. Алексєєнко ще в 1920 році вперше стала клінічною базою Дніпропетровського медичного інституту, коли була організована кафедра дитячих хвороб під керівництвом професора Івана Віссаріоновича Троїцького – визначняного вченого та історіографа медицини, одного із основоположників вітчизняної педіатрії.

Іван Віссаріонович Троїцький
(1856–1923 рр.)

За сто років історії в цих стінах були побудовані наукові школи відомих в Україні професорів – М.Ф. Руднєва, Н.І. Гарбера, А.Д. Христич, Т.О. Богомаз та В.А. Тіщенко.

Лікарня була та залишається клінічною базою по підготовці лікарів педіатрів, неонатологів, дитячих хірургів, дитячих анестезіологів, середнього медичного персоналу.

З 1924 по 1930 рік кафедру дитячих хвороб очолював професор Михайло Федорович Руднєв. Він вніс великий внесок у відновлення лікарні після Першої світової війни та революції, започаткував та сформував напрямки наукової роботи та медичної освіти, був видатним вченим та новатором медицини.

У 1970 році за видатний внесок М.Ф. Руднєва в розвиток медичної допомоги дітям, з ініціативи колективу, лікарні було присвоєно його ім’я.

З 1931 по 1953 роки завідуючим кафедрою педіатрії був професор Михайло Борисович Голомб. На цей період кафедра дитячих хвороб на базі дитячої клінічної лікарні №3 стала єдиною для трьох інститутів: Медичного інституту, Інституту удосконалення лікарів та Інституту материнства і дитинства.

Тамара Олексіївна Богомаз

З 1959 по 1987 рік кафедру дитячих хвороб очолює Тамара Олексіївна Богомаз. Під її керівництвом створені та розвинені гематологічне, алергологічне, гастроентерологічне відділення, які стали однимим з найсучасніших в Україні того часу.

Професор Богомаз Т.О. зуміла об’єднати наукові розробки всіх педіатричних кафедр Медичного інституту в єдину найбільш актуальну для регіону тематику – «Профілактика і лікування бронхолегеневих захворювань у дітей».

Важливі наукові розробки кафедри стали основою докторських дисертацій професорів А.К. Тихого, З.М. Жарікової, В.А. Тіщенко, Д.Г. Кулініч, К.Д. Дуки, О.Є. Абатурова, які в по-дальшому очолили кафедри педіатрії в інших лікарнях міста. 

За часів Тамари Олексіївни в лікарні плідно працювало Товариство педіатрів, а кафедра була школою педагогіки для всіх викладачів педіатрії.

Кафедра дитячої хірургії

Кафедра дитячої хірургії на базі клініки була заснована в 1939 році.

Професор Френкель Абрам Борисович був першим завідувачем кафедрою з 1939 року. В цей час на кафедрі працювали асистенти А.В. Синяєв та С.П. Фельдман і клінічний ординатор О.С. Шишканова. Під час Великої Вітчизняної війни професор А.Б. Френкель трагично загинув.

Гарбер Натан Ілліч очолював кафедру з 1946 року по 1952. На кафедрі працювали асистенти В.Б. Ізвекова та С.П. Фельдман і клінічний ординатор А.С. Сидоренко, який з 1952 року почав працювати асистентом. До війни професор Гарбер Н.І. завідував кафедрою госпітальної хірургії Дніпропетровського інститута удосконалення лікарів. Під час війни працював хірургом евакогоспіталя. Після війни під його керівництвом вивчалися питання асептики та антисептики, а також хід заживлення ран різної етіології, при цьому він викоритовував великий досвід отриманий під час роботи на фронті.

Агафія Дмитрівна Христич

З 1953 по 1957 рр. завідуючою кафедри була професор Н.А. Абрамова. Співробітниками розроблялися і удосконалювалися методи лікування ортопедо-травматологічних хворих, хворих з кістково-суглобовим туберкульозом.

Кафедра дитячої хірургії ефективно розробляла актуальні для того часу питання гострого гематогенного остеомієліту та невідкладних захворювань черевної порожнини.

З 1957 до 1978 року кафедру очолювала професор Агафія Дмитрівна Христич – видатний спеціаліст в області пластичної, судинної, невідкладної хірургії.

Після війни з 1945 по 1946 рік А.Д. Христич працювала лікарем-хірургом обласної лікарні ім. Мечнікова м. Дніпропетровська, а після захисту кандидатської дисертації в 1947 році була обрана асистентом, а потім доцентом кафедри госпітальної хірургії Дніпропетровського державного медичного інституту. Її кандидатська дисертація на тему: "Лікування вогнепально-проникаючих поранень живота у військовому районі" з'явилася цінним внеском у вітчизняну військово-польову хірургію та представлена в багатотомному виданні "Досвід радянської медицини у Великій Вітчизняній війні" і удостоєна III державної премії СРСР.

Співробітниками кафедри під керівництвом професора А.Д. Христич вивчались питання патогенезу, діагностики та лікування гнійного перитоніту, захворювань опорно-рухового апарату та сечостатевої системи.

А.Д. Христич стала для багатьох лікарів прикладом фахівця дитячого хірурга, безкомпромісного науковця, вимогливого керівника.

Кафедра неонатології

З вісімдесятих років минулого століття з потреб регіону лікарня кардинально змінила спеціалізацію та стала неонатальним центром. Були організовані відділення патології новонароджених, відділення реанімації з виїздною консультативною бригадою, пізніше - відділення хірургії новонароджених і анестезіологічне відділення.

Валентина Андріївна Тіщенко

У 1987 році, у зв’язку з великою смертністю новонароджених в регіоні, на базі лікарні була організована кафедра неонатології Дніпропетровської медичної академії, яку очолила професор Валентина Андріївна Тіщенко.

Колективом кафедри, сумісно з лікарями неонатальних відділень, були розроблені і впроваджені: нова модель організації служби інтенсивної терапії і реанімації новонароджених, нова форма безперервного підвищення кваліфікації лікарів і медсестер, нові технології інтенсивної терапії і реанімації новонароджених дітей. Завдяки цьому були досягнуті суттєві результати – рання неонатальна смертність в регіоні знизилась на чверть. 

Досвід клініки та розробки кафедри були залучені при створенні наказу Міністерства охорони здоров’я про організація медичної допомоги новонародженим дітям, що стало початком розвитку неонатології в Україні як окремої галузі медицини.

На базі лікарні ім. Руднєва кафедрою неонатології був відкритий учбово-методичний центр неонатальної служби області, який визначав політику в неонатології, неонатальній хірургії і анестезіології в регіоні.

У 2018 році професор В.А. Тіщенко була відмічена нагородою професійної медичної спільноти, орденом Асоціації неонатологів України «Почесний неонатолог», за визначальну роль у формуванні та розвитку неонатології як окремої галузі медицини в Україні.

Сьогодні неонатальну клініку лікарні очолює професор Мавропуло Тетяна Карлівна.

Головні лікарі

Головні лікарі лікарні, що внесли значний внесок в організацію лікувально-профілактичної допомоги дитячому населенню, будівництва та розвитку матеріально-технічної бази лікарні.

Перший головний лікар лікарні, з 1913 року по 1941 рік – Кучеренко Олександр Олександрович.

З 1941 по 1948 рр. – Рубштейн Михайло Юхимович; з 1953 по 1964 рр. – Волкова Лідія В'ячеславівна; з 1964 по 1984 рр. – Ковирєв Микола Іванович, був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, учасник Великої Вітчизняної війни.

З 1984 по 1988 рр. головним лікарем лікарні була Решетняк Лариса Миколаївна; з 1988 по 1999 рр. – Хрипунов Валерій Петрович; з 2015 по 2016 рр. – Власов Олексій Олександрович.

З 1999 року і по теперішній час посаду головного лікаря, а потім генерального директора Центру матері та дитини ім. М.Ф. Руднєва, обіймає Македонський Ігор Олександрович, доктор медичних наук, лікар вищої кваліфікаційної категорії по дитячій хірургії та організації і управлінню охороною здоров'я, Заслужений лікар України, член Європейської асоціації урологів і дитячих хірургів, Всесвітньої асоціації урологів, професор національного університету ім. О. Гончара.

Реновація лікарні та створення Центру матері та дитини

З 2014 року, за ініціативи Ігоря Олександровича Македонського, було розпочато наймасштабніше оновлення очолюванної ним лікарні ще з часів роботи самого професора Руднєва. До структури лікарні були додані нові відділення хірургічної та педіатричної служб, реабілітації, пологовий будинок та сформовано нову структуру, яка вивела діяльність цього закладу на новий рівень – Центр матері та дитини.

Оновлена лікарня охоплює весь цикл перинатальної допомоги новонародженим, від гінекологічної допомоги та проведення пологів різного рівня складності до інтенсивної терапії новонароджених, неонатальної хірургії різних напрямків та подальшої реабілітації та катамнестичного спостереження.

Македонський
Ігор Олександрович

Під час реконструкції лікарні, легендарна будівля лікарні з більш ніж віковою історією не зачіпалася. Роботи проводилися на корпусах, побудованих в 1930-і роки. Було повністю перебудовано старий педіатричний корпус, а нову шестиповерхову будівлю хірургії звели на місці старого корпусу Центру матері та дитини ім. Руднєва, який вже не підлягав відновленню. Від колишньої «лікарні» залишився тільки фундамент. 

Із самого початку реконструкції завдання було – звести найсучаснішу в державі дитячу хірургію. Тож вже на стадії проектування архітектори радилися із лікарями. Ті заздалегідь їздили до Європи – вивчали передовий досвід закордонних колег як і перші лікарі закладу більш ніж сто років тому.

Реконструкція педіатричного корпусу збільшила його висоту до п'яти поверхів, тут розмістилася оновлена Педіатрична служба - відділення педіатрії та оновлене відділення реабілітації. 

Новий хірургічний корпус в шість поверхів значно розширив Хірургічну службу. На першому поверсі розмістили приймальні відділення, з другого по п'ятий - хірургічні відділення різного профілю і кабінети лікарів, на шостому – шість новітніх операційних та надсучасне відділення анестезіології. 

Власов
Олексій Олександрович

Вперше дитяча лікарня області має власну кардіохірургію. Раніше дітей оперували у «дорослих» медичних закладах – лише після досягнення певного віку та ваги. Тепер, приміром, маленьких пацієнтів з вадами серця оперуватимуть просто з народження.

Серед нових напрямків – ортопедія і травматологія. Операційна оснащена мікроскопом, який дозволяє проводити мікрохірургічні операції.

Під керівництвом медичного директора Олексія Олександровича Власова значно розширена анестезіологічна служба, сформовані ліжка інтенсивної терапії для післяопераційного нагляду хворих нейрохірургічного та кардіохірургчного профілю.

Ще одна «родзинка» закладу – новозбудований центр реабілітаційних заходів та басейн для проходження реабілітації малюків з пологовими травмами, ДЦП, а також після операцій.

В 2017 році новозбудовані корпуси були урочисто відкриті за участю Президента України. У складі лікарні розпочали свою роботу п’ять нових відділень - кардіохірургії, пластичної хірургії, ортопедії та травматології, хірургії голови та шиї, анестезіології та інтенсивної терапії, а також оновлене приймальне відділення та травмпункт.

На початку 2019 року у центрі проведено першу кардіохірургічну операцію в передчасно народженої дитини. За перший рік роботи в стінах нових операційних було проведено більше тисячі операцій. На сьогодні це одна з кращих і високотехнологічних хірургічних в країні, що володіє абсолютно новими можливостями щодо підвищення якості та безпеки медичної допомоги.

Реконструкція Центру ім. М.Ф. Руднєва стала новою історичною віхою в житті цього унікального місця і багатьох поколінь унікальних людей, які своєю щоденною працею домагаються того, що ще вчора здавалося неможливим.

Праця тисяч людей - вчених, лікарів, меценатів та простих громадян дозволяє нам щороку йти вперед. Справу розпочату силами однієї людини, за сто років історії було продовжено безліччю послідовників, які зробили свій малий але неоціненний вклад.